11 Mirrors Design Hotel

«Крім цирку, я спробував всі жанри. Мені цікаво все, що живе, працює, розвивається», – Сергій Жадан розповідає в інтерв’ю з 11 Mirrors

Ще одна особиста історія потрапила до нашої унікальної збірки. Почесним гостем 11 Mirrors Design Hotel став Сергій Жадан, відомий український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма», автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Інтернат» та ін.

Ми мали унікальну можливість поспілкуватися з Сергієм під час його нещодавнього перебування у столиці України – він брав участь у онлайн-баркемпі «ON/OFF: створюючи нову нормальність».

11 Mirrors: У чому полягає головна різниця між написанням віршів та написанням прози?

Сергій Жадан: У відчутті ритму. Проза – це забіг на довгу дистанцію. Прозою ти живеш тривалий час. Роман можна писати декілька років, і ти маєш тримати сюжет у голові, жити своїм героєм, бачити ситуацію його очима. Вірші – це короткий спалах, короткий забіг, емоції, рефлексії, відчуття, які з’являються та відразу фіксуються.

11 Mirrors: Чи відмовляєтеся Ви від рими при написанні віршів за прикладом сучасних авторів у всьому світі?

Сергій Жадан: Так, в риму пишуть тільки у країнах Східної Європи – Україна, Білорусь, Росія. Це певний атавізм. У Західній Європі чи в Америці давно вже не використовують риму. Я пишу і в риму, і без. Нещодавно вийшла моя книга віршів «Список кораблів», вона складається з двох частин – римованої та неримованої. Я – філолог, і все життя ніби живу у поезії, для мене – це розгадування кросвордів. Добирання рими до слів може здаватися дивним заняттям, але мені подобається. Хоча я розумію, що перекласти вірші на інші мови майже неможливе.

11 Mirrors: Ви спробували свої сили у драматургії – п’єса «Хлібне перемир’я». Яким був цей досвід? Чи продовжуватиме Ви рухатися в цьому напрямку?

Сергій Жадан: Насправді я співпрацюю з театром з 90-х років. Я писав багато театральних текстів, але не видавав їх книгами. А тут я написав цілу п’єсу «Хлібне перемир’я», вона вийшла цього року. Прем’єра вистави відбудеться у Києві, у Театрі на лівому березі 26 та 27 вересня. Стас Жарков ставить. Звичайно, я буду на прем’єрі.

11 Mirrors: Ви як автор не впливаєте на процес постановки «Хлібного перемир’я»?

Сергій Жадан: Ні, не впливаю. Я не бачив жодної репетиції. Досвід доводить, що краще на режисера не тиснути і не заважати процесу. Тому мені буде цікаво, як Стас проінтерпретує мій текст. Зараз я працюю ще над одною п’єсою. До мене звернулися друзі актори, попросили написати драматургічний текст. Це буде чоловіча історія на три голоси.

11 Mirrors: Як Ви ставитися до фільму «Дике поле» – екранізації Вашого роману «Ворошиловград»?

Сергій Жадан: В цілому я задоволений результатом, попри деякі зауваження. У Ярослава – своє бачення, яке я поважаю (ред. Ярослав Лодигін – режисер кінострічки). Я хотів би попрацювати з ним і надалі, у нас є ідея зробити фільм за романом «Інтернат», але поки немає можливості.

11 Mirrors: Звичайно, коронавірус змінив життя усіх людей на планеті. Як це вплинуло на Вашу творчість? Спричинило депресію, чи, навпаки, дало мотивацію?

Сергій Жадан: Це була можливість переглянути життя, тому що раптом виявилося, що ми всі страшенно вразливі та беззахисні. Попри нашу включеність, впевненість, активність та готовність щось робити, виявилося, що є обставини, які набагато сильніше за нас. На превеликий жаль, сфера культури, можливо, так само, як і готельна сфера, виявилася найбеззахиснішою. Я не можу сказати, що я щось позитивне виніс з цього періоду. Я багато чого переклав, написав. Але в цілому було відчуття безпорадності, відчуття того, що ти не можеш вплинути на обставини, а я люблю контролювати ситуацію. Я з тривогою дивлюся на те, що зараз відбувається. Зростає кількість виявлених хворих, існує ділення регіонів на зони, і не зрозуміло, якою буде осінь. Тривожно, коли ти бачиш статистику госпіталізованих, померлих, а потім з’ясовується, що нас лякали, говорили не всю правду. Потім виявляється, що правила, які встановлюються, виконують далеко не всі. У результаті з’являється відчуття недовіри, яка роз’їдає. Нічого доброго в цьому для суспільства немає.

11 Mirrors: Ви не можете довго без гастролей, концертів, виступів — як Ви кажете, у Вас ломка починається. Як Ви переживали цю ломку під час самоізоляції?

Сергій Жадан: Я люблю те, чим я займаюся, і мені дуже важко без живих людей.

11 Mirrors: На Вашу думку, сучасна українська література досягла зрілості чи ще знаходиться у пубертатному періоді?

Сергій Жадан: Ну, який пубертатний період – адже вона існує стільки часу, стільки століть. Чи досягла якоїсь зрілості річка Дніпро? Вона тече, перетікає, іноді пересихає, іноді розливається. Процес літератури такий саме – постійний. З’являються яскраві імена, а бувають періоди певного затишшя. Зараз цікавий період, коли народжуються нові напрямки, відкриваються нові можливості. Можливе, це технологічно звучить, але ми бачимо, що за нових обставин письменники намагаються долучитися до сучасних технологій та опанувати нову реальність.

11 Mirrors: Що Ви читаєте зараз?

Сергій Жадан: З українських письменників я востаннє читав «Доця» – роман Тамари Горіха Зерня (ред. – книга року BBC-2019) про війну, про Донбас, про Донецьк 2014 року.

11 Mirrors: Сучасна українська література може буде цікавою для глобальної спільноти?

Сергій Жадан: Може. Нас постійно перекладають, видають, запрошують. Можливо, це не так масово, як хотілося б. Великою мірою це залежить не від якості тексту, а від залучення до загального світового контексту. У світі мало перекладачів з української мови. Нас не так добре знають як країну і суспільство. Але досвід свідчить, що коли нас перекладають, коли в інші країни приїжджають українські письменники, то це викликає певний інтерес. Нас ніхто не буде визнавати і запрошувати просто так. Цей процес потребує зусиль, і він, скоріше, стосується промоції, менеджменту, PR, а не творчості. Добре було б, щоб цим займалися не лише письменники та їхні видавці, а надавалася державна підтримка. І це нормально, така практика існує в усіх країнах. Німеччина, Франція, Швейцарія мають потужні програми промоції своєї культури. Ми можемо взяти приклад з наших сусідів – поляків, які за останню чверть століття змінили бачення світу про себе. Вони зараз активно присутні всюди – їхня література, музика, кіно, театр. Це завдяки тому, що тривалий час ефективно працюють державні інституції.

11 Mirrors: В останні роки Україна стає привабливішою для іноземців. Що, на Вашу думку, можна зробити, щоб посилити потік туристів?

Сергій Жадан: Коли іноземці приїжджають сюди, вони змінюють уявлення про нас. Вони на власні очі бачать величезну, цікаву країну зі своїми проблемами та сперечаннями, але з неймовірно потужним потенціалом, а головне – з фантастичними людьми. Люди – наш найбільший ресурс. В цілому, українці – відкритий, м’який, хлібосольний народ. Адже країну завжди досліджуєш через певних людей. Знайдеться такий «сталкер», який проведе тебе крізь фільтри, покаже те чи інше місце, розкаже історії, яких немає у путівнику. Начебто ти відкриваєш книгу, а сталкер коментує речі, які ти раніше не помічав і не усвідомлював.

11 Mirrors: Які ще жанри Ви хотіли б опанувати?

Сергій Жадан: Крім цирку, я спробував всі жанри. Мені цікаво все, що живе, працює, розвивається. Навіть оперу ми зробили (ред. – опера «Вишиваний» про австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного), який став українським військовим діячем). Правда, вона ще не поставлена. Я написав лібрето, Алла Загайкевич – музику. Сподіваюся, що наступної весни опера вийде у Харківському Оперному Театрі.

11 Mirrors: Як Ви почуваєтесь у готелях?

Сергій Жадан: Я дуже люблю готелі, страшенно затишно в них почуваюся. Мені подобається певна анонімність, яку дає готель. Себто ти зачиняєш двері та опиняєшся у своєму світі – у тебе є твій власний простір. І я працюю в готелях. До речі, зараз піду і напишу до завтра вірш.